Татарбунарський  районний історико-краєзнавчий  музей.

На початку свого існування музей був створений, як музей історії Татарбунарського повстання в 1949 році і розміщувався в колишньому Будинку культури, зараз Будинок піонерів.  Засновником музею був Данилов Михайло Данилович (колишній завідуючий відділом пропаганди та агітації районного виконавчого комітету). Музей підпорядковувався колгоспу імені Татарбунарського повстання.В 1968 році Колегією Міністерства культури Української РСР музею було присвоєно найменування  „Народний музей”.  В 1982 р. рішенням керівництва колгоспу ім. Татарбунарського повстання було здано в експлуатацію спеціальне приміщення, в якому було розміщено матеріали з історії розвитку Татарбунарщини та експонати історичної давнини рідного краю. З передачею музею на баланс відділу культури Татарбунарської районної адміністрації в 1989 р. музей набув нової якості –  історико-краєзнавчий.

     Основні види діяльності Татарбунарського районного історико-краєзнавчого музею:

-  просвітницька  (ознайомлення та вивчення історії рідного краю);

-  культурно-освітня (ознайомлення та вивчення культур, традицій, народної творчості населення Буджацького краю);

-  духовна (при музеї функціонують школа Духовності, клуби: любителів та знавців історії краю „Джерело”,   любителів поезії та поетів-аматорів „Златоцвіт”).

     Музей поділяється на 3 основні частини: 6 залів, меморіальна кімната та картинна галерея.

Етнографічний зал містить в собі експозиції:

-  „Археологічні  знахідки” ;

-  „Приєднання Буджацького краю до Російської імперії після Російсько-турецької війни 1812 року”;                                            

-  „Життя  та  побут  населення  краю  XVIII -  XIX століття”;

- „Перебування О.С.Пушкіна на Бессарабії” (17 грудня 1921 рік); 

Зал  історії   Татарбунарського  повстання:

- „Українська світлиця” (прототип житлової кімнати бессарабського народу кінця XIX  початку XX століття);

-  „Л.Х. Попов – засновник Червоного Хреста” (експозиція, яка розповідає про революційну діяльність  підпільника Леона Христофоровича Попова, який в 1906 р. працював земським лікарем в містечку Татарбунари);

-  „Революційно-підпільна діяльність на Бессарабії” (історія створення підпільної організації Півдревкома, основні організатори, хід  Татарбунарського повстання (14 -16 вересня 1924 р.), розправа над повстанцями, яка ввійшла в історію під назвою „суд 500” (кількість арештованих повстанців).

       В залі історії Татарбунарського повстання зберігаються пам’ятні експонати:

- Прапор Першого Аккерманського Кавалерійського полку;

-  залишки вогнепальної та холодної зброї;

-  кайдани, в яких перебували арештовані;

-  газета   „Бессарабская правда” від 17 вересня 1940р. (стаття Рубінштейн-Борисівської „Татарбунарское восстание и Татарбунарский процесс”).

Зал   Бойової   Слави:

В залі розміщено фотографії та особисті речі учасників Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945р., уродженців Татарбунарського району та воїнів інших регіонів, загиблих при визволенні Татарбунар (24 серпня 1944р.).

Зокрема створено дві експозиції, присвячених:

- Герою Радянського Союзу  Михайлові Федотовичу Колісниченко, уродженцю с. Струмок Татарбунарського району (високе звання присвоєне Указом Президії Верховної Ради СРСР від 20 грудня 1943р. за успішне форсування річки Дніпра та закріплення плацдарму на західному березі. Був помічником командира взводу 91-ї окремої розвід роти 89-ї гвардійської дивізії).

-  Герою Радянського Союзу Барінову  Івану Михайловичу, уродженцю Новосибірської області, Росія, командиру 4-ї батареї 101-ї мінометного полку резерву Головного командування (загинув 24 серпня 1944р. при визволенні м. Татарбунари. Звання Героя Радянського Союзу присвоєно посмертно.).

В залі Бойової Слави як пам’ятна реліквія зберігається Червоний Прапор 46-ї Армії 3-го Українського фронту, яка приймала участь у визволенні Татарбунар.

На розгляд відвідувачів представлено залишки вогнепальної зброї, вибухових снарядів і мін  періоду Великої Вітчизняної війни, трофейний патефон, командирський планшет та ін.

Про створення та розвиток колгоспу імені Татарбунарського повстання розповідає Зал колгоспного руху. На початку свого існування колгосп називався колгоспом імені Комітерна, з 1945р. його було перейменовано в колгосп ім. Татарбунарського повстання. В період головування В.З.Тура він був передовим колгоспом  Одещини. У залі зберігаються прапори „Победитель социалистических соревнований”  та   „За достигнутые успехи в труде”, а також знаряддя праці колгоспників: перший плуг колгоспу, маслобійка, віялка, зубчата борінка, кантар, машинка для стрижки овець, поїлка для худоби та інші предмети.

Спортивна слава Татарбунарського краю відома навіть за межами області. В Залі „спортивні досягнення” розміщено фотографії футбольних, волейбольних, баскетбольних та гандбольних команд, які захищали першість районну, спортивні речі. Зберігаються також нагороди місцевих спортивних команд та спортсменів. Серед них є: кубки, медалі грамоти. Особливе місце займає Великий кубок ім. Василя Захаровича Тура (в 1978р. започатковано футбольні турніри головою колгоспу ім. Татарбунарського повстання В.З.Туром).

Велику глядацьку симпатію та зацікавленість викликає зал народної творчості краю, відкритого в 2003р., в якому розміщено творчі роботи місцевих умільців. Серед них роботи:

-   Байлука Бориса Максимовича (різьба по дереву та вироби з металу);

-   Рибіна П. А., Котович І.М. і Котович В.І. (художні роботи);

-   витинанки Ліщук Л.С.,  Левицької Л..Я., Філонової  О.І.

-    вироби  дітей дитячого Будинку Творчості та інші.

В музеї створено Меморіальну кімнату, присвячену Герою Соціалістичної Праці, голові колгоспу ім. Татарбунарського повстання з  1956р. по 1986р.  Василю Захаровичу Туру.  Кімната  відтворює  робочий  кабінет  Василя  Захаровича.

Для знавців  та  любителів  образотворчого мистецтва з 1985р. в художній галереї відкрито постійну виставку робіт одеського художника Віктора Олексійовича Шарапенка, який подарував музею понад 150 власних художніх творів. Серед них присутні графічні (полотно та папір) і масляні твори художнього мистецтва.