27 січня у всьому світі відзначається Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту. Саме в цей день у 1945 році радянська армія звільнила в’язнів концтабору Освенцим (Аушвіц-Біркенау). Саме в цей день проводяться молебні та звучать колокольні набати за душі невинно убієних.
Голокост – це політика переслідувань і масового знищення єврейського населення Європи нацистами та їхніми поплічниками в 1933-1945 рр. Термін Голокост (від грецького слова – всеспалення, жертвопринесення за допомогою вогню) вперше був використаний у 1960-х роках у публіцистиці майбутнім лауреатом Нобелівської премії миру письменником Елі Візелем як символ газових камер і крематоріїв у таборах смерті.
Допоки жива людська пам'ять, трагедію Голокосту слід згадувати із соромом і жахом. Людство мусить не забувати про мільйони ні в чому неповинних євреїв і представників інших меншин, про чоловіків, жінок і дітей, яких було знищено варварськими методами, і віддавати їм належну шану. В ті часи понад півтора мільйона українських євреїв було знищено нацистами. Було втрачено сотні єврейських громад, які упродовж століть збагачували національне життя України. Нікому не може бути дозволено применшувати кількість жертв Голокосту.
Людство не повинно забувати, що нацистські табори смерті починалися з ненависті, забобонів й антисемітизму. А пам'ятаючи про витоки зла, завжди протистояти спробам розпалити ненависть і міжнаціональну ворожнечу. Пам'ять про Голокост необхідна нам, щоб наші діти ніколи не були жертвами або байдужими спостерігачами проявів ворожнечі. Тепер, коли Голокост відходить у минуле, нинішнє покоління має продовжити естафету пам'яті і відстоювати гідність людини. Темою цього дня має стати вічна пам'ять і зобов'язання докласти зусиль до недопущення ґеноцидів і злочинів проти людяності.
Можна виділити три основні етапи винищення євреїв Бессарабії та Буковини. Перше масове винищення мало місце у 1941 році у ході військових дій на указаній території; Другий етап геноциду - період перебування євреїв в тимчасових лагерях і гетто на території Бессарабії (серпень - вересень 1941 р.); Третій етап винищення євреїв Бессарабії і Буковини стала операція по депортації їх в Транснистрію (жовтень - листопад 1941 р.).
До уваги відвідувачів в музеї створено тематичну експозицію "Правідники світу" де представлені копії документів та спогади свідків нелюдського відношення до євреїв, знищення яких в нашому місті відбувалось в декілька етапів; книга Є.М. Масленікової в якій описуються далекі події 1941 року В Татарбунарах - ростріл 451чоловіка (евреї). 
Витяг з офіційного документу "... В невеличкому таборі в с. Тетерешти Ізмаїльського уїзду знаходилось 451 в"язень. 9 серпня всі вони були знищені згідно наказу начальника табору румунського майора Вету і німецького лейтенанта СС Фрейліха. Всі цінні речі, відібрані у загиблих, палачі присвоїли собі."