Український народ як давній символ зберігає пам'ять про хустку. У кожній родині, де підростала дівчина, розмальована на коліщатах скриня мала повнитися хустками. Хустка – це щоденний одяг для старих і молодих дівчат, який пов’язують на голову, шию, напинають на плечі; образ українського фольклору. У слов’ян здавна існував звичай: дівчина яка виходить заміж, повинна була покривати голову хусткою. З’явитися перед сторонніми чоловіками з непокритою головою прирівнювалося до зради. Вірили, що простоволоса жінка може викликати неврожай, хвороби, епідемії. Хустина стала символічним символом прихильності. Вишивану хустку як знак любові і вірності дарувала дівчина коханому. Або ж шовкову хустку дарував козак своїй милій. Не обходиться без хустки і весільний обряд. Хустиною під час вінчання пов’язували руки молодих на знак міцного шлюбного союзу, міцної сім’ї. Чоловік дарував  дружині хустку на знак любові, довір’я, злагоди та поваги.

Білу хустину дарують рідні новобранцеві, щоб живим повернувся з військової служби, зберігши її як пам'ять. Коли син вирушав в дорогу, мати зав’язувала у білу хустину хліб, щоб не забував батьківського порогу. Протягом століть в Україні вона була найдорожчим   по дарунком.

Хустина пройшла крізь віки, і нині вона незамінний предмет нашого побуту, традицій ритуалів.

В нашому музеї пройшла невелика виставка хусток, де кожний відвідувач мав змогу ознайомитися з чудовим колоритом нашого багатонаціонального та чудового краю.

Дай мені, мамо, хустку на щастя,

Хай буде на згадку вона,

Щоб не була поміж нами далека

Навіть чужа сторона.